Посттравматичний стресовий розлад: симптоми та лікування
Посттравматичний стресовий розлад (далі — ПТСР) — це психічний розладом, що розвивається у деяких осіб після травматичних подій, які обумовили сильний страх, безпорадність або жах. Такими травматичними подіями можуть бути:
• природні та техногенні катастрофи;
• обстріли, бомбардування та інші загрози
• життю під час війни;
• сексуальне або фізичне насилля;
• дорожньо-транспортні пригоди;
• тортури тощо, які пов’язані з загрозою для власного життя або іншої людини
Інші емоційні реакції пацієнтів включають провину, сором, гнів або емоційне оніміння.
✎ ПТСР спостерігають у приблизно 8% чоловіків та 20% жінок, які пережили травматичні події.
ПТСР проявляється як довготермінова реакція на стрес, а його прояви спостерігають щонайменше через чотири тижні після травматичної події. Симптоми ПТСР можуть виникати здебільшого протягом перших трьох місяців.
ПТСР: хто в групі ризику
Серед тих, у кого може розвинутися ПТСР, виокремлюють категорії:
• ветерани війни;
• цивільні, які перебували або все ще перебувають в зоні бойових дій;
• жертви сексуального чи/та фізичного насильства;
• полонені та жертви катування;
• свідки терактів;
• люди, які перебували в зоні стихійного лиха;
• інші люди, які знаходяться в кризових ситуаціях, що можуть травмувати психіку.
✎ Особливості проведення діагностики та лікування пацієнтів з ПТСР описані в Уніфікованому клінічному протоколі первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги «Реакція на важкий стрес та розлади адаптації.
ПТСР у військових виникає через:
1.застосуванням військовослужбовцем зброї з летальними наслідками навіть для ворога;
2.загибель побратимів та мирного населення, свідком яких став військовослужбовець;
3.У багатьох військовослужбовців після першого перебування в зоні бойових дій можуть спостерігатися симптоми депресії, тривоги або гострої реакції на бойовий стрес або бойову травму, депресивні реакції, генералізований тривожний розлад. Багато з них потребують допомоги фахівців — психологів, психіатрів, психотерапевтів, оскільки мають більший ризик розвитку ПТСР.
✎ Встановлено, що від 20% до 40% військовослужбовців потребують психологічної допомоги. Симптоми гострої травми виявляють у 60—80% військовослужбовців, які були очевидцями загибелі побратимів чи мирного населення або бачили тіла померлих. Ризик появи симптомів порушення психіки стосується молодих військовослужбовців, віком 18—24 років, у яких виявлено симптоми депресії або у яких були проблеми з алкоголем.
Можливі симптоми ПТСР у військових
Симптоми ПТСР розвиваються приблизно у 12—20% військовослужбовців, які перенесли бойову травму, але не звернулися по психологічну допомогу через побоювання зневаги за прояви слабкості, боягузтва, загрозу військовій кар’єрі.
Деякі важливі типові симптоми розвитку ПТСР:
надмірний контроль: компульсивне перевіряння дверей, вікон, транспортних засобів, з метою переконатися, що вони в безпеці. Цей симптом може бути пов'язаний з більшим ризиком розвитку ПТСР
надмірні та домінантні переживання військовослужбовців за своїх близьких — батьків або дітей, подружжя
Військовослужбовці, найбільш уразливі до розвитку ПТСР:
• які мали психічні травми в минулому, зокрема, пов’язані із насильницькими діями
які отримали попередню травму менше, ніж за 5 років перед бойовою
NB! У другому випадку ризик розвитку ПТСР удвічі вищий.
Базові симптоми ПТСР:
• повторне переживання – нав’язливі тривожні спогади про травмуючу подію; кошмари; інтенсивні психологічні страждання або соматичні реакції, такі, як пітливість, прискорене серцебиття та паніка, при нагадуванні про травмуючу подію
• уникнення і емоційне заціпеніння – уникнення занять, місць, думок, почуттів або розмов, пов'язаних з подією; обмежені емоції; втрата інтересу до звичайної діяльності; почуття відстороненості від інших
• надмірне збудження – безсоння, дратівливість, труднощі з концентрацією уваги, надмірна настороженість, надмірний старт-рефлекс
Про розвиток у людини посттравматичного стресового розладу можуть свідчити прояви:
постійні думки про травматичну подію, сни чи яскраві флешбеки про це перебування в повній бойовій готовності — дратівливість, тривога, переживання про власну безпеку
небажання говорити про травматичну подію чи бути поруч із людьми, які про неї нагадують
відсторонення від близьких та втрата інтересу до колись улюблених речей
панічні атаки — відчуття сильного страху, поверхневе дихання, запаморочення, нудота, прискорене серцебиття і біль за грудиною
хронічний біль, головні болі, діарея, відчуття стиснення і печії за грудиною, судоми, біль у попереку
недовіра до людей і переконання в небезпечності світу
проблеми з роботою чи її пошуком, у школі чи стосунках
зловживання алкоголем, сигаретами та наркотиками
проблеми в стосунках, віддалення від партнера/партнерки
суїцидальні думки.
УВАГА! Якщо в людини виникають суїцидальні думки, радьте їй поділитися цим із близькими та звернутися по психологічну підтримку.
СОПи, що допоможуть організувати надання медичної допомоги в умовах війни: зразки
ПТСР піддається лікуванню і через багато років після травмуючої події. Це означає, що ніколи не пізно звернутися по допомогу.
Профілактика ПТСР
Якщо ви працюєте з військовими з метою профілактики ПТСР, дотримуйтесь таких рекомендацій:
• Приділяйте більше уваги відновленню позитивних стосунків військовослужбовців із соціальним оточенням — близькими, батьками, друзями. Вони потребують таких стосунків замість замикання в колі побратимів.
• Своєчасно виявляйте і адекватно оцінюйте компульсивну поведінку. Фахівцям сфери психічного здоров’я під час надання невідкладної допомоги варто наголошувати на тому, що ці симптоми — прояви нормальної реакції на бойову ситуацію, що сприятиме більшій довірі військовослужбовців до психологів та психотерапевтів.
• Надавайте відповідну інформацію командирам, рідним, друзям. Це сприятиме кращій підтримці і заохочуватиме отримати психологічну допомогу.
• Обґрунтовуйте ранні втручання з метою попередити розвиток ПТСР.
Звертайте увагу на порушення пам’яті (проблеми із формуванням послідовності подій, пригадування, відділення першочергового від другорядного тощо).
• Проводьте профілактику повторного переживання симптомів травми, застрягання у них.
• Опрацьовуйте інтенсивні емоційні реакції, що супроводжуються інтенсивними фізіологічними реакціями.
• Приділяйте увагу проявам дисоціації або відстороненості як важливому предиктору ПТСР.
• Надавайте сенс травматичним переживанням, з метою більш повної інтеграції цих спогадів в існуючу пам’ять.
Лікування ПТСР
Якщо діагностований ПТСР, який вимагає лікування, у першу чергу застосовується психотерапія. При лікуванні ПТСР може застосовуватись когнітивно-поведінкова терапія, EMDR-терапія (десенсибілізація та опрацювання травми рухом очей) або групова психотерапія.
Медикаментозне лікування, як правило, призначають у випадках, коли психотерапія не дала достатнього результату, є супутні розлади психічного здоров’я (наприклад, депресивний розлад), або психотерапія не ефективна через існуючу загрозу подальшого травмування.
Допомога здійснюється мультидисциплінарною командою за участю лікаря-психіатра, лікаря-психотерапевта, лікаря-психолога, психолога, практичного психолога та інших відповідних фахівців.
До надання допомоги залучаються волонтери, ветерани-комбатанти, соціальні працівники, члени родин пацієнтів та представники громадських організацій.
ПТСР: препарати
Основні препарати, які використовують при ПТСР:
• прегабалін;
• селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС);
• селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну (СІЗЗСН).
Прегабалін, СІЗЗС і СІЗЗСН широко застосовують для подолання гострої реакції на травму, профілактики ПТСР і корекції ранніх проявів ПТСР. Перевагою такого підходу є можливість безпосереднього ефективного впливу на емоційні та больові симптоми.
Психологічна допомога при ПТСР
Крім фармакологічних заходів та разом з ними застосовуйте також психологічні.
Психологічна допомога передбачає вживання заходів, які запобігають розвитку ПТСР, зокрема використання базових підходів:
• інтервенція психологічного дебрифінгу — уважне слухання опису суб’єктивних переживань військовослужбовців під час травматичних подій, включно з описом критичного стресу і кризового керування стресом;
• психологічна невідкладна допомога;
травмо-фокусована когнітивно-поведінкова терапія;
• покращення навичок керування стресом
десенсибілізація та репроцесуалізація рухом очей;
психоосвіта;
• фізичні вправи, рухливий спосіб життя, йога, керована уява.
Мета заходів психологічного дебрифінгу — навчити потерпілих формувати адекватні реакції на травму і сприяти зменшенню сорому і страху в разі необхідності поділитися своїми переживаннями та емоційними реакціями на бойові події.
Дебрифінг проводять у вигляді однієї сесії безпосередньо після травматичної події з усіма, хто перебував під впливом такої ситуації. Мета — сприяти нормалізації реакції на стрес і сприяти бажанню розповідати про свої переживання та реакції. Мультидисциплінарна команда навчає потерпілих навичкам подолання стресу і пропонує додаткові види допомоги тим, хто цього може потребувати. Процедура дебрифінгу гнучка і не жорстко структурована.
Мета кризової підтримки — сприяти зниженню первинного посттравматичного стресу і підтримка у формуванні навичок адаптації до перебування в умовах стресу.
Система запобігання реакціям на травму складається з 8 кроків:
Принципи надання кризової стресової допомоги можна застосовувати одразу після травматичної події навіть у польових умовах, в госпітальних центрах травми, кризових центрах. Більшість форм кризової травматичної допомоги короткочасні і включають щотижневі сесії тривалістю 60—90 хвилин. Формат: груповий, індивідуальний.
Посттравматичний стресовий розлад (далі — ПТСР) — це психічний розладом, що розвивається у деяких осіб після травматичних подій, які обумовили сильний страх, безпорадність або жах. Такими травматичними подіями можуть бути:
• природні та техногенні катастрофи;
• обстріли, бомбардування та інші загрози
• життю під час війни;
• сексуальне або фізичне насилля;
• дорожньо-транспортні пригоди;
• тортури тощо, які пов’язані з загрозою для власного життя або іншої людини
Інші емоційні реакції пацієнтів включають провину, сором, гнів або емоційне оніміння.
✎ ПТСР спостерігають у приблизно 8% чоловіків та 20% жінок, які пережили травматичні події.
ПТСР проявляється як довготермінова реакція на стрес, а його прояви спостерігають щонайменше через чотири тижні після травматичної події. Симптоми ПТСР можуть виникати здебільшого протягом перших трьох місяців.
ПТСР: хто в групі ризику
Серед тих, у кого може розвинутися ПТСР, виокремлюють категорії:
• ветерани війни;
• цивільні, які перебували або все ще перебувають в зоні бойових дій;
• жертви сексуального чи/та фізичного насильства;
• полонені та жертви катування;
• свідки терактів;
• люди, які перебували в зоні стихійного лиха;
• інші люди, які знаходяться в кризових ситуаціях, що можуть травмувати психіку.
✎ Особливості проведення діагностики та лікування пацієнтів з ПТСР описані в Уніфікованому клінічному протоколі первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги «Реакція на важкий стрес та розлади адаптації.
ПТСР у військових виникає через:
1.застосуванням військовослужбовцем зброї з летальними наслідками навіть для ворога;
2.загибель побратимів та мирного населення, свідком яких став військовослужбовець;
3.У багатьох військовослужбовців після першого перебування в зоні бойових дій можуть спостерігатися симптоми депресії, тривоги або гострої реакції на бойовий стрес або бойову травму, депресивні реакції, генералізований тривожний розлад. Багато з них потребують допомоги фахівців — психологів, психіатрів, психотерапевтів, оскільки мають більший ризик розвитку ПТСР.
✎ Встановлено, що від 20% до 40% військовослужбовців потребують психологічної допомоги. Симптоми гострої травми виявляють у 60—80% військовослужбовців, які були очевидцями загибелі побратимів чи мирного населення або бачили тіла померлих. Ризик появи симптомів порушення психіки стосується молодих військовослужбовців, віком 18—24 років, у яких виявлено симптоми депресії або у яких були проблеми з алкоголем.
Можливі симптоми ПТСР у військових
Симптоми ПТСР розвиваються приблизно у 12—20% військовослужбовців, які перенесли бойову травму, але не звернулися по психологічну допомогу через побоювання зневаги за прояви слабкості, боягузтва, загрозу військовій кар’єрі.
Деякі важливі типові симптоми розвитку ПТСР:
надмірний контроль: компульсивне перевіряння дверей, вікон, транспортних засобів, з метою переконатися, що вони в безпеці. Цей симптом може бути пов'язаний з більшим ризиком розвитку ПТСР
надмірні та домінантні переживання військовослужбовців за своїх близьких — батьків або дітей, подружжя
Військовослужбовці, найбільш уразливі до розвитку ПТСР:
• які мали психічні травми в минулому, зокрема, пов’язані із насильницькими діями
які отримали попередню травму менше, ніж за 5 років перед бойовою
NB! У другому випадку ризик розвитку ПТСР удвічі вищий.
Симптоми ПТСР
Людина може мати небажане повторне переживання травматичної події, намагатися уникнути гнітючих спогадів, бути більш збудливою та реактивною, мати негативні думки про себе чи триматися відсторонено від інших.Базові симптоми ПТСР:
• повторне переживання – нав’язливі тривожні спогади про травмуючу подію; кошмари; інтенсивні психологічні страждання або соматичні реакції, такі, як пітливість, прискорене серцебиття та паніка, при нагадуванні про травмуючу подію
• уникнення і емоційне заціпеніння – уникнення занять, місць, думок, почуттів або розмов, пов'язаних з подією; обмежені емоції; втрата інтересу до звичайної діяльності; почуття відстороненості від інших
• надмірне збудження – безсоння, дратівливість, труднощі з концентрацією уваги, надмірна настороженість, надмірний старт-рефлекс
Про розвиток у людини посттравматичного стресового розладу можуть свідчити прояви:
постійні думки про травматичну подію, сни чи яскраві флешбеки про це перебування в повній бойовій готовності — дратівливість, тривога, переживання про власну безпеку
небажання говорити про травматичну подію чи бути поруч із людьми, які про неї нагадують
відсторонення від близьких та втрата інтересу до колись улюблених речей
панічні атаки — відчуття сильного страху, поверхневе дихання, запаморочення, нудота, прискорене серцебиття і біль за грудиною
хронічний біль, головні болі, діарея, відчуття стиснення і печії за грудиною, судоми, біль у попереку
недовіра до людей і переконання в небезпечності світу
проблеми з роботою чи її пошуком, у школі чи стосунках
зловживання алкоголем, сигаретами та наркотиками
проблеми в стосунках, віддалення від партнера/партнерки
суїцидальні думки.
УВАГА! Якщо в людини виникають суїцидальні думки, радьте їй поділитися цим із близькими та звернутися по психологічну підтримку.
СОПи, що допоможуть організувати надання медичної допомоги в умовах війни: зразкиПТСР піддається лікуванню і через багато років після травмуючої події. Це означає, що ніколи не пізно звернутися по допомогу.
Профілактика ПТСР
Якщо ви працюєте з військовими з метою профілактики ПТСР, дотримуйтесь таких рекомендацій:
• Приділяйте більше уваги відновленню позитивних стосунків військовослужбовців із соціальним оточенням — близькими, батьками, друзями. Вони потребують таких стосунків замість замикання в колі побратимів.
• Своєчасно виявляйте і адекватно оцінюйте компульсивну поведінку. Фахівцям сфери психічного здоров’я під час надання невідкладної допомоги варто наголошувати на тому, що ці симптоми — прояви нормальної реакції на бойову ситуацію, що сприятиме більшій довірі військовослужбовців до психологів та психотерапевтів.
• Надавайте відповідну інформацію командирам, рідним, друзям. Це сприятиме кращій підтримці і заохочуватиме отримати психологічну допомогу.
• Обґрунтовуйте ранні втручання з метою попередити розвиток ПТСР.
Звертайте увагу на порушення пам’яті (проблеми із формуванням послідовності подій, пригадування, відділення першочергового від другорядного тощо).
• Проводьте профілактику повторного переживання симптомів травми, застрягання у них.
• Опрацьовуйте інтенсивні емоційні реакції, що супроводжуються інтенсивними фізіологічними реакціями.
• Приділяйте увагу проявам дисоціації або відстороненості як важливому предиктору ПТСР.
• Надавайте сенс травматичним переживанням, з метою більш повної інтеграції цих спогадів в існуючу пам’ять.
Лікування ПТСР
Якщо діагностований ПТСР, який вимагає лікування, у першу чергу застосовується психотерапія. При лікуванні ПТСР може застосовуватись когнітивно-поведінкова терапія, EMDR-терапія (десенсибілізація та опрацювання травми рухом очей) або групова психотерапія.
Медикаментозне лікування, як правило, призначають у випадках, коли психотерапія не дала достатнього результату, є супутні розлади психічного здоров’я (наприклад, депресивний розлад), або психотерапія не ефективна через існуючу загрозу подальшого травмування.
Допомога здійснюється мультидисциплінарною командою за участю лікаря-психіатра, лікаря-психотерапевта, лікаря-психолога, психолога, практичного психолога та інших відповідних фахівців.
До надання допомоги залучаються волонтери, ветерани-комбатанти, соціальні працівники, члени родин пацієнтів та представники громадських організацій.
ПТСР: препарати
Основні препарати, які використовують при ПТСР:
• прегабалін;
• селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС);
• селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну (СІЗЗСН).
Прегабалін, СІЗЗС і СІЗЗСН широко застосовують для подолання гострої реакції на травму, профілактики ПТСР і корекції ранніх проявів ПТСР. Перевагою такого підходу є можливість безпосереднього ефективного впливу на емоційні та больові симптоми.
Психологічна допомога при ПТСР
Крім фармакологічних заходів та разом з ними застосовуйте також психологічні.
Психологічна допомога передбачає вживання заходів, які запобігають розвитку ПТСР, зокрема використання базових підходів:
• інтервенція психологічного дебрифінгу — уважне слухання опису суб’єктивних переживань військовослужбовців під час травматичних подій, включно з описом критичного стресу і кризового керування стресом;
• психологічна невідкладна допомога;
травмо-фокусована когнітивно-поведінкова терапія;
• покращення навичок керування стресом
десенсибілізація та репроцесуалізація рухом очей;
психоосвіта;
• фізичні вправи, рухливий спосіб життя, йога, керована уява.
Мета заходів психологічного дебрифінгу — навчити потерпілих формувати адекватні реакції на травму і сприяти зменшенню сорому і страху в разі необхідності поділитися своїми переживаннями та емоційними реакціями на бойові події.
Дебрифінг проводять у вигляді однієї сесії безпосередньо після травматичної події з усіма, хто перебував під впливом такої ситуації. Мета — сприяти нормалізації реакції на стрес і сприяти бажанню розповідати про свої переживання та реакції. Мультидисциплінарна команда навчає потерпілих навичкам подолання стресу і пропонує додаткові види допомоги тим, хто цього може потребувати. Процедура дебрифінгу гнучка і не жорстко структурована.
Мета кризової підтримки — сприяти зниженню первинного посттравматичного стресу і підтримка у формуванні навичок адаптації до перебування в умовах стресу.
Система запобігання реакціям на травму складається з 8 кроків:
Принципи надання кризової стресової допомоги можна застосовувати одразу після травматичної події навіть у польових умовах, в госпітальних центрах травми, кризових центрах. Більшість форм кризової травматичної допомоги короткочасні і включають щотижневі сесії тривалістю 60—90 хвилин. Формат: груповий, індивідуальний.
Будь ласка,
Увійти
або
Реєстрація
щоб переглянути вміст URL-адреси!
